A A A K K K
для людей із порушенням зору
Городоцька міська територіальна громада
Хмельницька область, Хмельницький район

Агресивна поведінка

Дата: 05.01.2021 08:24
Кількість переглядів: 1979

В психології агресія – це фізична або словесна поведінка, ціль якої – нашкодити комусь.

Це цькування, ображання, плітки, написання злісних коментарів, а не лише побої чи штурхання.

Одназ причин агресивної поведінки підлітків – незнання та невміння реагувати по-іншому.

Діти, яких виховували з насильством та образами, виростають зі схильністю до агресивних дій.

Це не означає, що вони свідомо хочуть так поводитись, часто діти не знають, як вчинити інакше.

Їхні батьки показували, що агресія може бути чи не єдиним способом вирішення проблеми.

Особистість підлітка лише формується, тому він оцінює та переймає поведінку та судження найближчого оточення – батьків, приятелів.

Підліток спостерігає, як поводяться важливі йому люди, й згодом визначає їх поведінку як знану, а тому – правильну та прийнятну.

Психолог Альберт Бандура стверджував, що агресію ми засвоюємо так само, як інші соціальні навичкм: спостерігаємо за поведінкою довкола та зауважуємо наслідки.

Саме тому часом агресію сприймають як інструмент для досягнення якоїсь цілі або в ній вбачають певну вигоду для людини.

У ході досліджень Паттерсон довів: якщо агресивність підлітка змушує однолітків його боятися та підвищує авторитетність, з роками агресія лише зростатиме.

На те, чи буде підліток агресивним, впливає прив`язаність до батьків.

Неагресивні підлітки більше ідентифікують себе з батьками.

Це вивчали Альберт Бандура та Ріхард Вальтерс.

Найсильніші відмінності між агресивними та неагресивними хлопцями-підлітками виявили в прив'язаності до батька.

Якщо прив'язаність була міцною, підлітки демонстрували меншу агресію.

При тому прив'язаність до мами в агресивних та неагресивних підлітків була однаково високою.

Причиною агресії може бути захист.

Підлітка обзивають та пишуть образливі коментарі в соцмережах, а він намагається "дати відсіч" тим, хто ображає.

Йдеться про так зване "коло агресії", коли вже не зрозуміло, хто розпочав баталії та як їх закінчити.

Якщо інші оцінюють підлітка, його здібності, риси і навички нижче, ніж він оцінює себе сам – це спричинює агресію. Такі результати досліджень Артура Реана та Жаргалма Дандарова.

Ця агресія зазвичай проявляється у формі роздратованості, фізичної агресії та образ.  

Чи впливає ТБ та відео на агресивну поведінку?

Гербнер з колегами досліджували розважальні телепередачі, які виходили в суботу вранці в США.

Дослідження тривало 25 років. Вчені помітили, що у 6 програмах з 10 було насилля.

В 73 % сцен насилля агресор лишався непокараним, а в 58 % не показали, що жертва мучиться від болю.

Лише в 5 % дитячих телепрограм йшлося про довготермінові наслідки насилля.

Всі інші програми зображали насилля як розвагу або гру.

Під час досліджень Хастин підрахував: до закінчення початкової школи в США дитина встигає побачити на екрані близько 8000 вбивств та 100 000 інших видів агресії.

Регулярний перегляд фільмів або передач зі сценами насилля призводить до зросту агресії глядачів.

З телебачення та інтернету діти та підлітки засвоюють різноманітні агресивні прийоми та моделі поведінки.

В цьому випадку, агресія є наслідком перегляду передач, фільмів з сценами насилля, не навпаки. 

Як вчити підлітка виражати агресію в прийнятні способи?

Іноді усі ми можемо потопати в емоціях. Начальник розізлив, дитина порвала нову куртку в школі…

Це нормально – відчувати різні емоції, навіть ті, які звикли називати негативними.

Емоції підлітків швидко змінюються, іноді декілька разів на день.

Втім, закласти навички контролювання свого емоційного стану можливо:

Навчіть говорити про свої емоції та переживання

Фрази: "Я серджуся, коли ти не дзвониш, якщо запізнюєшся", "Мене дуже дратує, що ти залишаєш брудний посуд" звільняють від потреби бути агресивними.

Так ви вчите обдумувати, що відбувається з підлітком і які емоції викликає ситуація.

З часом проговорювання емоцій стає звичкою, а підліток розрізняє ступінь свого роздратування, злості, задоволення або суму – і розуміє, як можна порадити собі з цим.

"Соціальні мережі, телевізор і погані батьки" – це перше, що вам спадає на думку, якщо ви бачите підлітків, які б'ються на вулиці. 

Про булінг у школі і агресію серед дітей старшого віку суспільство нарешті почало говорити як про проблему. 

Однак, що ви думаєте про малих дітей, які б'ються у ресторані поряд з вашим столиком? 

А якщо це б'ють вашу дитину? 

Чи може ваш малюк садочкового віку систематично агресивно реагує на все на світі?

У 2-3 роки дитина не встигає навчитися агресії від однолітків, то звідки у ще недавно такому невинному немовляті береться стільки агресії? 

Що таке агресія і яких видів вона буває? 

Тут йтиметься про дітей, які б'ються, кусаються, "копаються", при цьому роблять це не задля розваги один раз на місяць, а систематично і зі злості. 

У мам таких дітей вже є заготовлена реакція "рятувати", коли вони бачать "очі перед боєм" у своєї дитини. 

"Агресія – це поведінка, коли організм бореться проти неприємностей, які на його думку, становлять для нього загрозу, можуть йому спричинити (або вже спричинили) біль.

Виникає як наслідок сильного страху або злості, що переростають у гнів. 

Агресія часто супроводжує невдачу. 

По суті, це такий базовий механізм захисту, який закладено в людину природою – активна захисна реакція", –

Агресія буває проявлена і прихована. Проявлена емоція – більш безпечна, аніж та, яку дитина ховає в тінь.

"У суспільстві прийнято табуювати і оцінювати за будь-які прояви агресії.

Все що заборонене, те набирає викривленого характеру і з часом починає руйнувати саму особу, тому що емоція агресії настільки сильна, що вона не зникне в нікуди. 

Дитина, якій часто забороняють будь-які прояви агресії, або буде бити саму себе або хворітиме з середини. 

Або вона проявлятиме цю агресію на світ в досить неконтрольований спосіб і таким чином завдасть шкоди іншим", – зазначає психологиня Наталія Пашко. 

"Агресія буває вербальна і тактильна.

Вербальна – це коли ми кричимо, це коли закатуємо істерики, коли ми когось посилаємо. 

Тактильна – це коли ми кого-небудь б'ємо. Ми звикли сприймати тактильну агресію більш небезпечною, ніж вербальну. 

Ми звикли думати, що коли ми б'ємо когось, то це більш небезпечно, ніж коли ми когось знецінюємо. Насправді і та і та дія так само токсична.

"Згідно законодавства, насильством вважаються також погрози вчинення чогось. 

Якщо дитині сказати: "Не будеш слухатися, то я тобі як дам", для неї це звучить як вже виконана дія. 

Коли їй погрожують, то на нейробіологічному рівні у неї виділяються ті самі гормони стресу, як і при реальному ударі

Причини агресії у дітей

"В контексті складної поведінки дитини у мене є дві важливі правди. 

По-перше, за будь-якою складною поведінкою дитини стоять ще складніші її життєві обставини, з якими вона сама не може справитися. 

По-друге, чим складніше дитина себе веде, тим більше нашої дорослої допомоги вона потребує", – зауважує Наталія Пашко. 

Особливістю дітей дошкільного віку є те, що вони вже дуже багато розуміють і бачать, але їх словниковий запас ще не дозволяє їм це виразити. 

Тому для батьків чи інших дорослих, які опікуються дитиною, так важливо вчасно розпізнати сигнали, які вона посилає своєю поведінкою. 

??  Перший сигнал – небезпека 

Злість – це базова реакція, яку ми проявляємо на загрозу і небезпеку.

Те, що для нас, дорослих, ніяк не виглядає небезпечним, для дитини може здаватися кінцем світу. 

Тому так важливо, дорослим оцінювати небезпеку не з власної безпечної дистанції, а з перспективи дитини. 

На майданчику дуже часто чути, коли мама кричить: "Андрійко, не будь жадіною – поділися з хлопчиком своєю машинкою". Є люди, які справді вважають, що навчити ділитися своєю іграшкою – їх базове завдання. 

"Для дитини її іграшка – це така ж цінність, якби у нас хтось вирвав сумку. 

Якою була б реакція будь-якого нормального дорослого? Злості! 

Тому агресія – це прояв відстояти те, що для дитини було важливим. Тому дорослі дуже сильно знецінюють почуття дитини і її власні кордони, коли кажуть "Ну, подумаєш м'ячик, тобі що шкода?"

??  Другий сигнал – втрата 

Розлучення або смерть є стресовими подіями навіть для дорослого. 

"Часто дорослі воліють не пояснювати дитині, що сталося. Мовляв, та він ще такий малий, що він там розуміє. 

Однак дитина сприймає це так: "У мене був "мій дорослий", а тепер він перестав до мене приходити. Його від мене забрали і не пояснюють, що сталося", – каже Пашко. 

Агресивна поведінка на випадок смерті чи розлучення – це реакція в межах норми. "Відбулося щось, чого я не можу контролювати" – для дитини це достатній привід захищатися"

??  Третій сигнал – біль 

Цікаво, що дитина часто адресує свою агресію не на того, хто став її причиною. 

Так, наприклад, діти, яких на деякий час довелося госпіталізувати, після повернення додому можуть бити, кусати своїх братів чи сестер. 

"Формула та сама: дитина відчуває, що не може впливати на те, що відбувається, а потім через злість відбиває свої кордони. 

Лікування, усі ці катетери, уколи чи операції з боку дитини виглядають, як насильство, що завдає їй фізичного болю.

Можна спостерігати, як часто ці діти проявляють свою базову емоцію через тілесні  прояви: вони плачуть і ричать як тварини.

Вони можуть завдавати болю своїм найближчим дорослим, тому що їм самим було дуже боляче", 

??  Четвертий сигнал – віддзеркалення поведінки дорослих 

Якщо ми пам'ятаємо, що агресія – це базова емоція, яку дитина проявляє у небезпеці, то маємо розуміти, що для дитини безпека – це коли її дорослий перебуває у безпеці. 

"Вона відчуває загрозу, навіть тоді, коли фізично не була присутньою в момент насильства, як фізичного, так і психологічного.

Коли ми в стресі, то змінюється біохімія: ми по-іншому пахнемо, якщо ми пережили насильство. 

Тому дитина сприймає цей запах – як сигнал небезпеки і відповідно реагує. Якщо мій дорослий в небезпеці, то і я під загрозою", – зауважує Наталія Пашко. 

Іншими словами, поведінка дитини може віддзеркалювати проблеми, які переживають вдома, однак це не означає, що її "навчили прикладом". Це може бути її форма зчитування прихованих проблем. 

??  П'ятий сигнал – медичні причини

Інколи агресія може бути ознакою хронічного захворювання, температури, інтоксикації, або дитина може просто бути хронічного втомлена чи напружена. 

Однак, варто пам'ятати, що діагноз дитині має право ставити лише людина із відповідною медичною освітою. 

Що робити, якщо у вашої дитини агресія 

Якщо розбирати поведінку дитини теоретично, то в усьому можна побачити логіку. 

Однак, на практиці у відповідь на агресивну поведінку дитини у дорослого може спрацювати той же базовий ланцюжок реакції. Єдине на що вистачає сил  – це злість. 

????  Подбайте про власний ресурс  

Це саме той момент, коли кисневу маску треба одягнути спочатку собі, а потім дитині. 

Якщо ви відчуваєте, що втрачаєте ресурс, яким можете ділитися, то перше, що треба робити – це шукати, що наповнює саме вас. У кожного – це своє: спорт, друзі, робота, медитація. 

"Ви можете прочитати сотні книжок з правильними методиками, але якщо на власному прикладі показуєте інше, то це просто не спрацює", 

????  Не забороняйте прояв емоції 

Ні, це не означає, що треба ігнорувати те, що дитина до крові товче корком з-під пива голову іншій дитині (правдива історія). 

"Перше, що ми робимо у цей момент – розводимо дітей. Робимо все, щоби завдати шкоди собі чи іншій дитині, для неї було фізично неможлив

Але в цей момент ми не повчаємо "Вгамуйся, заспокойся", тому що пам'ятаємо, що працює не та частина мозку і ми цим не прискоримо момент тиші. Те, що дитина заспокоїлася, буде видно на тілесному рівні", – радить Наталія Пашко. 

????  Подбайте про безпеку

Якщо ви розумієте свою дитину, то на інтуїтивному рівні ви знаєте, як саме це зробити. 

Нейропедагог Марина Пристінська радить такий спосіб: 

"Обійняти так, щоб дитина спиною притиснулась до вашої грудної клітини.

Тихим спокійним та повним любові голосом говорити на вушко: "Я тебе сильно люблю. Я тебе захищаю, тобі нічого не загрожує. 

Ти злишся, тому що... або Тобі страшно, тому що... Але я твоя мама (твій тато) і зі мною ніхто тебе не образить. 

Ти покричиш, поплачеш і заспокоїшся, і ми з тобою вигадаємо щось цікаве і смішне. Просто тобі потрібен час. Я зачекаю".

Вчіть емоції 

Завдання дорослого – це навчити дитину задіювати обидві півкулі мозку – і емоційну, і логічну. 

Один із способів – проговорювати емоції, але вже тоді коли тіло дитини здатне до діалогу. 

"Може подіяти, коли ви візьмете дзеркальце – і будете вчити емоції: радості, суму, злості. 

Цим ми закладаємо таке повідомлення: "Бачиш, ти щойно відчував(ла) злість, ти маєш право злитися, але це одна із тих емоцій, яка має правила.

Перше з них – не можна завдавати шкоди чи небезпеки живим істотам – собі, іншим дітям чи домашнім тваринам. 

Друге правило – це емоція, яка висловлюється словами. Навчіть дитину цих слів. 

І третє – у будь-якій незрозумілій ситуації проси про допомогу дорослого.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь