Насильство в сім'ї

Дата: 31.07.2019 15:12

Кількість переглядів: 541

За визначенням Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", насильство в сім'ї - це "будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю".

Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто.

 Закон розрізняє чотири види домашнього насильства: 

 • фізичне; 

 • психологічне; 

 • економічне; 

 • сексуальне. 

Фізичне насильство в сім'ї - це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім'ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності. 

 Сексуальне насильство в сім'ї - це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім'ї. 

 Психологічне насильство в сім'ї - це насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров'ю. 

 Економічне насильство в сім'ї - це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на те, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров'ю або навіть призвести до смерті постраждалого. 

Чому це відбувається? По-перше, тому, що метою домашнього насильства завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Підкоряючись, жертва стає безпо­радною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не нама­гається себе захистити. В такому стані постраждалі від домашнього насиль­ства часто самі відмовляються від спроб їм допомогти.

Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає перед неповнолітніми громадянами. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем по відношенню до дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, опікуни, вихователі, вчителі. Нерідко буває важко виявити, чи мало місце в ситуації насильства в сім’ї психологічне насильство, чи справа обмежувалася лише фізичним або економічним насильством. Тому створення індикаторів психологічного насильства в сім’ї щодо дітей і використання їх у практиці роботи міліціонерів та соціальних робітників є дуже важливим. 

 Згідно чинного законодавства, психологічне насильство в сім’ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім’ї, образливих жестах із метою приниження члена сім’ї або тримання його в атмосфері страху. Психологічне насильство проявляється також у брутальному ставленні до родичів чи друзів члена сім’ї; шкоди, що її спричинено домашнім тваринам; у знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів, прикрас тощо.     

Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:  

· замкнутість;

· демонстрація повної відсутності страху;

· неврівноважена поведінка;

· агресивність, схильність до нищення й насильства;

· уповільнене мовлення, нездатність вчитися;

· надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку;

· уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;

· занизька самооцінка;

· тривожність;

· намагання справити враження людини, що живе в злиднях;

· демонстрація страху перед появою батьків;

· страх фізичного контакту, острах іти додому;

· депресія, спроби самогубства;

· уживання алкоголю або наркотиків;

· психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);

· нав’язливі страхи (фобії);

· насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;

· почуття провини за отримання фізичних ушкоджень.

До різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:

1) використання «привілеїв» дорослих:

·        поводження з дітьми  як із рабами чи слугами;

·        покарання, поводження як із підлеглими;

.        поводження як із своєю власністю;

·        відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

2) залякування:       

·        використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили;

·        навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів;

·        крики, стресогенна поведінка;

·        жорстокість щодо інших істот;

·        погрози покинути дитину; самогубства; заподіяння фізичної шкоди; шкоди іншим людям, тваринам, рослинам тощо;

·         загроза судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;

·        приниження;

·        крики;

·        використання дітей у конфліктах між батьками.

Особа,  яка  постраждала  від  насильства  в  родині,  може  звернутися  з  повідомленням (заявою)  до:

-Городоцького  районного  центру  соціальних  служб  для  сім»ї,  дітей  та  молоді  (м.Городок  вул..Шевченка  20  тел. 3-16-28  (1  поверх  приміщення  районної  державної  адміністрації)

-управління  соціального  захисту  населення  районної  державної  адміністрації;

-дільничих  інспекторів  поліції,  уповноважених  підрозділів  органів  поліції;

-Хмельницького  обласного  центру  соціально-психологічної  допомоги  (м.Хмельницький  вул.. Заводська  61/1  тел.74-64-72)

« повернутися