ОБЕРЕЖНО НЕБЕЗПЕЧНІ РОСЛИНИ!!!!
ОБЕРЕЖНО НЕБЕЗПЕЧНІ РОСЛИНИ!!!!Борщівник Сосновського
Борщівник Сосновського – це гігантська рослина, до 3 метрів висотою.
Навесні з’являється одним із перших, швидко розкидаючи велике листя. Багаторічний, цвіте і плодоносить один раз у житті, після чого відмирає. Стебло ребристе, шорстке, частково ворсисте, пурпурове або з пурпуровими плямами, несе дуже великі трійчасті – перисто-розсічені листя зазвичай жовтувато-зеленого кольору довжиною 1,4 – 1,9м.
Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, в ґрунт проникає неглибоко: основна маса лежить в шарі до 30см. У верхній частині корінь розгалужений, головний і бічні корені м’ясисті. При пошкодженні вони виділяють світло-жовту рідину з різким запахом ефірного масла, що володіє сильною пекучістю.
Суцвіття – великий складний зонтик. Квітки білі або рожеві; зовнішні пелюстки крайових квіток в кожному зонтику сильно збільшені. Кожне суцвіття має від 30 до 150 квіток. Цвіте з липня по серпень, плоди дозрівають з липня по вересень. Плоди обернено-яйцевидні або широкоелептичні, довжиною до 10 – 12мм і шириною до 8мм, по спинці засаджені довгими, а біля основи – шипуватими волосками. Розмножується тільки насіннєвим шляхом і не здатний до вегетативного розмноження.
Борщівник Сосновського спочатку культивувався як хороший медонос, силосна рослина, надалі з’ясувалося, що молоко у корів гірке і не придатне для вживання людиною. Тому борщівник переселився в дику природу, засіваючи береги водойм, пустирі, узбіччя доріг, необроблювані ділянки полів, схили гір, долини річок. Поширення насіння борщівника Сосновського відбувається за рахунок вітру і прикріплення до рухомих об’єктів. Це можливо завдяки наявності на них виростів, «крил», які значно підвищують їх летючість, і так само сприяють переносу тваринами, людьми і транспортними засобами.
Основні шкідливі властивості борщівника Сосновського полягають в тому, що він здатний викликати опіки на шкірі людини. У разі дотику до рослини або потрапляння його соку на шкіру людина не відчує відразу біль, як наприклад, при контакті з кропивою. Але вже через кілька годин або навіть діб розпочнеться свербіж і почервоніння уражених ділянок шкіри, а потім з’являться пухирі. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з’являються виразки, а після загоєння на їх місці ще 2 – 3 роки залишаються темні плями. Ураження борщівником посилюється при сонячному світлі. Але навіть якщо людина доторкнулася до цієї рослини вночі, вже вранці при сонячному світлі будуть з’являтися пухирі. Висока активність борщівника на світлі пов’язана з наявністю в ньому особливих фотодинамічних активних речовин - фурокумаринів, які підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового світла і нейтралізують при цьому дію меланіну. Найбільше фурокумаріни накопичуються в ворсинках та на листях рослини.
Найбільш сильні фотооопіки борщівник Сосновського викликає при контакті з вологою шкірою у спекотні сонячні дні. На світі кумарин перетворюється на димер, який і викликає дерматити.
Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною і прикрити цю ділянку одягом або пов’язкою. Потім уражені ділянки шкіри необхідно промити великою кількістю води, бажано з додаванням невеликої кількості соди. У такому розчині кумарин, його похідні і ефірні масла розчиняються краще, а тому більшою мірою і швидше віддаляються зі шкіри. Потім уражені місця доцільно змастити будь-яким засобом від опіків. Велике накопичення кумаринів в організмі людини призводить до розвитку хвороби, яка називається вітиліго.
При знищенні борщівника необхідно мати водонепроникний одяг і респіратор або протигаз. Добрий ефект у боротьбі з борщівником дає весняне знищення проростків, обрізка квіток в період бутонізації і початку цвітіння рослин, спалювання, обробка гербіцидами, розведення природних шкідників (борщівнична міль).
В Україні боротьба із борщівником ведеться на державному рівні. Згідно із статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного Кодексу України знищення борщівника Сосновського є компетенцією міських, селищних, сільських голів.Вони повинні домогтися від власників земельних ділянок, на яких розповсюджується шкідлива рослина, її знищення шляхом систематичного скошування до періоду цвітіння і не пізніше 2-3 тижнів після першого скошуваня, підрізання коренів на глибині 5-10 см або методом хімічного обробітку із застосуванням пестицидів, з числа зареєстрованих у «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».
Боротьба з ним повинна починатися без зволікання.
При роботі з рослиною потрібно дотримуватись ряду настанов:
Попередження контакту шкіри з будь-якою частиною рослини, особливо тими частинами, що пустили на зламі сік. Він спричиняє опіки навіть на тильній поверхні долонь, де шкіра порівняно товста.
Робота з рослиною (особливо при викошуванні) передбачає використання щільного водовідштовхуючого одягу, окулярів та щільних гумових рукавиць.
Попередження дітей про небезпечність рослини. Велике листя та трубчасті стебла цікаві дітям для зламування.
Попередження використовування листя борщівника як серветок,для витирання рук чи ніг.
Якщо ж контакт з рослиною таки відбувся? Необхідно:
- промити шкіру під проточною водою. Для цього використайте мило та м’яку губку, щоб змити отруйний сік;
- якщо сік потрапив в очі чи рот, ретельно промийте ці ділянки впродовж 15-20 хвилин;
- уникайте сонячних променів 2-3 дні, захищайте шкіру від прямих сонячних променів за допомогою одягу та парасольки;
- якщо площа опіків велика, відчуваєте нестерпний біль, підвищення температури – зверніться за медичною допомогою!
Амброзія полинолиста
По зовнішньому вигляду нагадує полин звичайний. Стебло прямостояче, розгалужене, опушене короткими волосками. Висота стебла й розміри надземних органів сильно варіюють. При густому травостої, на сухих схилах і бідних ґрунтах рослини ледь досягають 10-15 см; на родючих ґрунтах, за достатнього зволоження, і рідкого травостою, окремі рослини досягають 2-2,5 м висоти.
Сходи з’являються наприкінці березня – в травні, цвіте з середини липня до жовтня, плодоносить у вересні – листопаді. Амброзія полинолиста розмножується лише насінням, яке утворюється у великій кількості. Невеликі рослини продукують 50-300 насінин, добре розвинені рослини можуть давати по 30-40 тис. насінин, а окремі екземпляри до 80-100 тис. насінин. Від материнської рослини насіння може переноситися на значні відстані з водними потоками (талими водами навесні, по струмках, ярах, річках). Розповсюдженню бур’яну сприяють: вітер, транспорт (колеса автомашин, тракторів і інших транспортних засобів), взуття людей, до якого насіння прилипає разом із ґрунтом.
Амброзія полинолиста засмічує всі польові культури, особливо просапні та зернові, а також городи, сади, луки, пасовища. Часто зустрічається на узбіччях залізниць, шосейних і ґрунтових доріг, по берегах річок і ставків. Шкодочинність буряну в районах масового поширення винятково велика. Вона складається зі зниження врожайності сільськогосподарських культур, засмічення їх врожаю, погіршення якості кормів, зниження продуктивності пасовищ і негативного впливу на здоров’я людей. Розвиваючи потужну надземну масу й кореневу систему, амброзія сильно пригнічує культурні рослини та споживає з ґрунту дуже велику кількість поживних речовин. При сильному засміченні посівів амброзією полинолистою врожайність культур різко знижується. Під час збирання врожаю засмічених посівів пізньостиглих культур (соняшник, коноплі, люцерна, насінники овочевих) у нього потрапляє насіння амброзії, відокремити яке досить важко. В таких випадках необхідні додаткові витрати на очищення насіннєвого матеріалу. При засміченні посівів багаторічних трав (конюшини, люцерни й ін.) і однорічних трав на зелений корм, а також луків і пасовищ якість корму, що заготовлюється, знижується.
Амброзію полинолисту з повним правом можна назвати екологічно небезпечним бур’яном. Адже пилок амброзії викликає у людей захворювання - амброзійний поліноз або «сінну пропасницю». У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає велика кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очей, з’являється нежить і сльозотеча, чхання, підвищення температури, розвивається астма.
Для своєчасного виявлення вогнищ бур’яну проводяться обстеження земельних угідь: узбіч та схилів основних автомобільних і залізничних магістралей, територій станцій по яких перевозиться сільськогосподарська продукція; пунктів ввезення, приймання, зберігання та використання засміченого матеріалу, а також прилеглих до них територій (в радіусі 3 км); сільськогосподарських угідь.
Вирішальне значення для очищення полів від амброзії полинолистої мають агротехнічні методи бор отьби: правильне чергування культур у сівозміні, обробка ґрунту, догляд за посівами, спрямований на зниження запасів насіння бур’яну в ґрунті й запобігання повторного засмічення як ґрунту, так і врожаю сільськогосподарських культур. На землях дуже засмічених амброзією, кращим заходом по очищенню ґрунту від запасів насіння є використання чистого пару, де, за правильного обробітку, засміченість бур’яном знижується на 70-80 %. На невеликих площах та присадибних ділянках амброзію потрібно прополювати і скошувати. Правда, після скошування вона інтенсивно відростає, тому процедуру проводять не менше 3-4 разів за літо. Можна також використовувати натрієву й амінну сіль (2-3 кг/га) в суміші з аміачною селітрою (10 кг/га) чи з сульфатом амонію. А на великих площах слід застосовувати гербіциди. Хімічний метод боротьби з амброзією є найбільш дієвим. Асортимент гербіцидів, що усувають даний карантинний вид, є досить широким. Для знищення амброзії полинолистої підходять препарати на основі солей гліфосату (Буран, Вулкан плюс, Торнадо, Ураган Форте, Раундап Екстра), сульфонілсечовини (Тритон, Конус, Міранда), прометрину (ґрунтовий гербіцид Сегмент). Вибір препарату здійснюють у залежності від культури та фази її розвитку.
Головний спеціаліст
відділу контролю за обігом
засобів захисту рослин
Головного управління
Держпродспоживслужби
в Хмельницькій області Сторожук О.В.
