Городоцька міська територіальна громада

Хмельницька область, Хмельницький район

Ще раз про село (знайдено на теренах Інтернету)

Дата: 20.12.2021 11:26
Кількість переглядів: 127

Ще раз про село (знайдено на теренах Інтернету)

     Село Чорниводи розташувалося в 5 кілометрах від містечка Городка по обидва боки річки Чорнивідки. Вперше про село Чорниводи під назвою Чорна вода згадується в писемних пам’ятках за 1407 рік, де говориться, що місцевість під назвою Чорна вода разом із Купином біли віддані королем Ягайлом Богуславу чи Яранту зі Стахова.

     В 1493 році в Чорниводах було 5 "дымов" як сказано в писемних пам’ятках, тобто 5 хат.

Фото без опису

     В 1530 році в селі було лише 2 плуги чи "лана". В 1565 році було 3 плуги, які належали Кам'янецькому старості.

     З 1569 року Чорниводами володіли пани Петро і Лука Пясецькі. В ХVІІІст. Чорниводи перейшли Дружбицьким, потім Телефусам. В ХІХст. Чорниводи поділились на дрібні частинки. В 1820 році тут знаходимо таких власників: Раціворовського Вікентія (267 кріпаків), Жуковського Севастьяна (57 кріпаків), Рутковського Антона (27 кріпаків), Косибського (17), Яголовичів Адама і Йосифа (15 кріпаків). В той час в селі господарували Тжецькі - три частини:

 1) 716 десятин, втому числі лісу 55 дес.

2) 145 дес., лісу - 19 дес.

3) 115 дес. - Левадське товариство селян (10 будинків), товариство селян села Чорниводи і Басівки (9 будинків), церква - 34 дес. Дворів у селі було 213, жителів обох статей -1305.

     В селі панувала суцільна не писемність. Лиш окремі заможні селяни могли навчити дітей початкової грамоти. У 1870 році в селі була збудована церква за рахунок державної казни.

     Вперше в селі школа з’явилася в 1868 році. Вона називалася церковною школою, де навчалося не більше двох – трьох десятків дітей. Основними вчителями в цій школі були священик і дяк. Школа цілком було підпорядкована церкві. В 1892 році церковна школа була перетворена в народне училище. Ця школа поміщалась в найнятій селянській хатині в ній навчалось 30 учнів, вчитель був один.

     Економія, яка належала Городоцькому цукрузаводу, керована Гресселем, мало платила наймитам. За цілоденну напружену роботу на ланах цукрового буряка чи на заводі платили по 15-20 копійок, а працювати доводилось по 12 годин і більше. Тому селяни жили дуже бідно.

     Особливо важко приходилось селянам в гарячі і сухі літа, коли хліб дозрівав швидко і жнива проходили раптово. Коли урожай був добрий, то селянам доводилось (по старому кріпацькому закону) спочатку вижати хліб поміщика і лише потім думати про свій хліб. 

     Панщина забирала багато часу, бо у пана було землі багато (50 % всієї землі села Чорниводи). Жито селянське перестигало і починало висипатись. Селяни часто бачили, що їхній хліб обсиплеться раніше ніж закінчаться жнива на панських ланах, і хвилювались.

     Восени 1858 року селяни вирішили послати до пана делегацію з 7 чоловік. Просили дозволити дівчаткам 12-16 років залишитися вдома на 2-3 дні, щоб зібрати свій хліб з тією умовою, що пропущені дні будуть відроблені в наступному тижні. Пан делегацію селян не прийняв, виславши до них економа, який переказав селянам слова пана про те, що якщо селяни і далі будуть бунтувати то він звелить випороти їх батогом.

     Селянський двір був центром господарського побутового життя дрібного індивідуального господарства. За житло звичайно правила хата з прибудованими сінями, а в більш заможних – двобічна «дві кімнати через сіни» . В середині хати, біля входу, знаходилась піч, з протилежного боку – парадний куток, по чільній і причілковій стіні – не рухомі лави, між піччю влаштувалися нари, «піл » для спання. На вхідній стіні висів мисник з поличками для посуду. На закріпленій між стінами жердині вішали одяг.  

     Основною їжею бідного населення були чорний хліб, картопля, пшоняна каша. Картоплю їли без жирів з соленим огірком або кислою капустою. М'ясо вживалося здебільшого в свята. Вся сім'я їла з однієї миски. Єдине, що кожен мав це - дерев’яну ложку.

      Одяг був простий, виготовлений з домотканих тканин – полотняних і рубаних. Жінки носили довгу сорочку з широкими рукавами, поверх сорочки одягали запаску, яка підперізувалась червоними або зеленими поясами. Чоловіки носили сорочки – чумчки. Шаровари з місцевого полотна були білого і синього кольору. Так було до реформи 1861 року. Та реформа полегшення не принесла. І після скасування кріпосного права поміщик Бель не переставав гнобити селян. Вся краща земля навколо села залишалась у поміщика.

Фото без опису

     Селянам за викуп наділили по 0,50 га землі на душу, бо село вважалось малоземельним. Земля селянська була розташована по горбах і у вибалках. Урожаї тут були погані, тому земля не могла прогодувати селянської сім'ї. Селяни були змушені орендувати у поміщика землю на найтяжчих умовах, крім грошової оплати за оренду Бель примушував селян даром обробляти селянськими знаряддями і кіньми певну кількість поміщицької землі. Це були «відробітки», тобто «таж панщина» тільки важча, бо треба було ще й гроші платити за оренду. Таким чином в Чорниводах залишилося таке ж саме становище,  що за кріпацтва. Різницею було лише те, що тепер (після реформи 1861 року) селяни були особисто вільні, їх не можна було продавати або купувати, як інші речі господарського вжитку.

     Більшість селян (75%) в той час були бідняки, які жили в впроголодь. Середняки, що мали якусь пару коней жили трохи краще, проте безземелля сильно відбивалось на матеріальному становищі селян. Селянські господарства були дуже відсталі, а це призводило до частих неврожаїв і голодовок основної маси селянства. Таке становище в селі біло до революції 1905 року.

 

     Різдвяно - Богородицька церква в Чорниводах була вже в першій половині ХVІІІ ст., але про дату побудови нічого не відомо. Вона була дерев’яна, дубова, невеличка, з трьома куполами. В 1775 - 1776 роках була побудована дерев’яна церква, яка проіснувала майже 100 років.

     В 1867 році на кошти казни розпочато побудову кам’яної церкви. Будівництво закінчено в 1871 році. Того ж року церкву було освячено на честь Різдва Пресвятої Богородиці. В 1739 році церковної землі було: орної - на 12 днів і сінокосу на 12 косарів. Прихожан було: в 1739 році - 29 чол., в 1748 році - 60 чол., в 1759 році – 60 чол., а в 1790 році -306 чол.

Священиками Чорниводської церкви були: Іоан Баскевич (1725-1740 рр.), Яків Сухоставський (1745), Григорій Лісовський (до 1786 року), Іоан Душинський (1786-1790 рр.), Шоан Зуфієвський (до 1832 року).

     До приходу церкви села Чорниводи належить село Папірня. Тут в 1820 році поміщиком села Чорниводи була облаштована паперова фабрика, а після її закриття утворилось село. Так і пішла назва села – Папірня (інколи Папірна). Тут володарювали селяни Сисаки та ін. Всього було 26 дворів, жителів - 281.

     До Чорниводського приходу примикає село Мудриголови, яке нараховувало 105 дворів, а жителів -586. Це поселення з’явилось в ХVIIIст. на Чорниводських грунтах. Тут володарював М.Старорипинський (540 десятин землі, лісу-57десятин). 1407 рік є певною мірою відправною точкою в літописі села, адже з цього року воно вперше згадується в історичних документах.

Використано матеріали сайту:http://bibliochor.blogspot.com/p/blog-page_68.html


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Результати опитування

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь