Свята справа – зводити храми, доки вони будуються – доти живий народ.
Свята справа – зводити храми, доки вони будуються – доти живий народ.Справжньою окрасою села Велика Яромирка є нова Свято-Троїцька церква. Церква нова, а історія її сягає аж у 16 століття.
Про це свідчать податкові списки 1566 і 1583 рр., в яких згадуються священики села. На той час це була дерев’яна п’ятикутна Свято – Троїцька уніатська церква. Час її побудови невідомий, але достовірно відомо, що у 1744 р. до уже старої церкви з дозволу кам’янецького офіцера Іоанна Алинського прибудовані по боках притвори. Будівництвом керував священик Іоанн Роскош, висвячений Андреєм Чершинським. Попередником його був Іоанн Ловецький.
Із давніх книг дізнаємось, що в 1739 році при церкві було 80 прихожан, а вже у 1759 році – більше 100.Церква володіла землею: «пахотной на 20 дней, сенокоса не было».
З 1767 по 1790 рр. у селі священиком був Федор Роскош, висвячений з благословення графа Замойського. Саме тоді церква отримала від того ж таки власника села Замойського дарчу на церковну землю.
У 1785 році сталась пожежа і церква згоріла. Прихожани разом зі священиком облаштували тимчасове місце для богослужіння у новозбудованій каплиці у вигляді будинку. Ця церква у 1795 році була приєднана до православ’я і освячена в ім‘я Святої Трійці. На той час у селі уже налічувалось 756 прихожан і 111 дворів.
У 1797 році був закладений перший камінь для побудови нової камінної церкви,а повне завершення будівництва відбулось у 1801 році. Ця однокупольна церква в 1878 році по проекту архітектора Федора Нестерова розширена ще кам’яними дзвіницями.
Згідно сповідних та метричних книг, православного населення села тоді було уже 2127 душ, з яких військових налічувалось 390 осіб, селян -1737. Були серед населення і іновірці: католики та кілька сімей євреїв.
Із часу визволення від кріпосної залежності рівень життя селян значно покращився:мали змогу працювати на цукрових заводах у селах Левада, Вишнівчик та у м.Городок. Робота на цукрових заводах кожної пори року приносила певний заробіток, хоч і нелегкий. Особливо важко було взимку, коли у люті морози заготовляли для заводу дрова.
З 1808 по 1824 роки священиком у селі був Є.Магоржевський, котрий був призначений після закінчення Подільської Духовної семінарії. За належне виконання своїх пастирських обов’язків нагороджений набедреником і скуфією.
1824 – 1863 роки – роки, коли священиком у селі був Даниїл Савкевич. При нім була побудована кам’яна огорожа. Впродовж 39 –літньої служби при Троїцькій церкві отець Даниїл був нагороджений набедреником, скуфією, хрестом і переведений в сан протоієрея. Псаломщиком при Даниїлові Савкевичу був Феофан Підгородецький.
Головним заняттям прихожан було землеробство, а також обробіток полів, засіяних буряками, посівами озимих та ярих зернових.
«Прихожани, маючи більші доходи, робили і більші пожертвування на церкву. У 1865 році через мирового посередника Данельчука виписали з Москви ікону Святого Олександра Невського за 40 рублів»,- пише у своєму дослідженні краєзнавець Віталій Олександрович Розгон. Він вивчав матеріали з даної теми у архіві м.Кам’янець–Подільський.
Саме завдяки дослідженню цього краєзнавця ми також дізнаємось, що камінна церква з роками значно змінилась завдяки капітальним ремонтам. Перший такий ремонт був проведений у 1869 році священиком Іоанном Фомичем Дебалевичем (розпочав служити священиком з 1864 року) з благословення преподобного Леонтія, колишнього єпископа Подільського і Брацлавського. Ремонт полягав у заміні полотняного іконостаса дерев’яним,монтаж нової стелі,настилка дерев’яної підлоги замість цегляної.
Другий ремонт церкви і побудова нового кам’яного притвору почалась у 1881 році і тривала рік. Проект для ремонту церкви і побудови нового притвору та дзвіниці був складений єпархіальним архітектором Ф.Нестеровим, котрий уже проектував попередньо дзвіниці.
Як церква, так і дзвіниці , були покриті листовим залізом. На ремонт і побудову притвору та дзвіниці витрачено 3 тисячі 380 рублів. Вся ця сума була пожертвувана селянами й землевласниками села Яромирка – Феліксом Садовським та Євгенієм Журавським.
Часто Свято-Троїцьку церкву села Яромирка відвідував Подільський архієрей. У вересні 1867 року під час ревізії Кам’янецького повіту у село приїздив Преподобний Леонтій - Єпархіарх Подільський і Брацлавський.
В 1891 році, проїжджаючи через село, церкву відвідав губернатор Подільський Г.Глинко, який разом зі священиком Дебалевичем побували ще й у місцевій церковно – приходській школі. Цю школу у 1872 році відкрив сам Дебалевич.
За добросовісне виконання пастирських обов’язків Іоанна Фомича Дебалевича у 1868 році нагороджено набедреником, в 1886 році – скуфією, а в 1892році він отримав похвальний лист і благословення від Святого Сеноду. Псаломщиком при священику був Микола Маркович із Чорнивод, з 1874 -1877 роки псаломщиком був Марк Мащицький із села Жердя, що на Чемеровеччині. Пізніше обов’язки дяка виконував Григорій Хотовицький (1877-1892рр.) з Летичівського повіту.
З 1892 року у церкві дяком служив Корнилій Ватолинський із села Вівся. Водночас, він був і вчителем у церковно – приходській школі і керував церковним хором. Знаючи нотну грамоту й маючи вміння грати на скрипці , Корнилій Ватолинський із числа учнів школи вибрав 6 найздібніших дітей для того, щоб передати їм свої музичні вміння (5 дівчаток і 1 хлопчика). Цим хлопчиком був яромирчанин Андрій Каліновський, котрий незабаром став першим помічником дяка,розучував з учасниками хору окремі партії (на фото внизу з книгою).
У 1917 році Корнилій Віталинський виїхав із села. Тоді Андрій Каліновський у свої 18 років став дяком і керував церковним хором до тридцятих років. Він був останнім дяком у тодішній Свято – Троїцькій церкві, адже саме у тридцятих роках більшовики храм розвалили.
У 1937 році Андрій Каліновський був репресований і в 1938 році розстріляний (через 25 років його реабілітували).
З тих пір у селі не було церкви…Віруючі ходили на богослужіння у храм села Сирватинці. У сорокових роках там дяком був яромирчанин Болотюх Іван Миколайович.
Так було аж до 1991 року. Цього року , 20 листопада, старанням вірян та сільських організацій … було засновано церкву (перший камінь закладено у 1989 році).
Засновниками храму були:
- Горецький Іван Микитович
- Мостова Ганна Кирилівна
- Мазур Євгена Володимирівна
- Римар Василь Максимович
- Резничук Євген Васильович
- Стойко Василь Назарович
- Керелюк Валентина Антонівна
- Околіта Тамара Іванівна
- Шараварський Владислав Степанович
- Сінькова Ганна Степанівна
Українську православну церкву освячено на честь Святої Трійці. Священиком був призначений Нижник Ярослав Михайлович. З того часу він проводить богослужіння у церквах сіл Яромирка та Сирватинці, постійно дбає про хороший стан будівлі та турбується про духовність жителів села.
19.08.2019 року релігійною громадою на загальних зборах було вирішено перейти до Православної церкви України. Тепер великояромирська релігійна громада має назву «Релігійна громада Свято-Троїцького храму села Велика Яромирка Хмельницького району Хмельницької єпархії Православної Церкви України»
