Сільський будинок культури...
Сільський будинок культури...Сільський Будинок культури с.Жищинці вперше відкрив свої двері для жителів села у 1960р. Побудований за кошти колгоспу «Більшовик». З відкриттям СБК запрацювала гурткова кімната розміром 54 кв.м, було створено чотири гуртки. Площа самої будови становить 350 кв.м., а територія сягає одного гектара площі земельної ділянки. На той час проходили фестивалі та міжрайонні концерти по обміну досвіду роботи. З кожним роком заходи в СБК проводилися за різними жанрами в залежності від теми, демонструвалися документальні та художні фільми. Жителі села з захопленням приходили подивитися індійські художні фільми, які на той час були популярні серед населення. В залі збиралося понад 600 відвідувачів, по закінченні фільму проходила дискотека. Молодь села весело проводила дозвілля. Кожного року проводилися фестивалі, де учасники гуртків показували свої вміння та таланти, як і в хореографії, в вокалі так і в театралізації.
Жищинецький СБК обслуговував понад 36 тисяч відвідувачів на рік.
Так, як працівники сільського господарства не мали змоги відвідувати будь-який захід, то учасники художньої самодіяльності виїжджали з своїми концертами на поля та ферми. Великий репертуар колективу художньої самодіяльності збирав багато глядачів. Хореографічні, вокальні номери та різні вистави робили заходи цікавими та захоплюючими для різної вікової категорії населення.
Культура села була розвинута ще задовго до будівництва СБК. В 1900 роках молодь села організовувала багато цікавих заходів. На той час читали вірші Т.Г. Шевченка (це було ідеальне читання), ставили вистави на які сходилося багато глядачів. Всі культурні заходи готувалися в школі, на той час це була церковно-приходська школа (теперішній ФАП). Це були 1910-1920 роки і ці роки мабуть були початком культурної діяльності сільської молоді.
Перший сільський клуб було відкрито в панському маєтку на Броніславщині, це придавало трохи незручності, так як він був розташований в кінці села. Тому в 1920 х роках його було перенесено в центр села - в панський будинок (зерносховища). Першим аматором мистецтва був Анатолій Григорович Шиян. Він був дуже обдарованим. Всю драматургію він ставив на високому рівні. В репертуар входили відомі твори такі як «Наталка-Полтавка», «Пошилися в дурні», «Кум мірошник, або сатана у бочці», «Сліпий», «Безталана», «Таміла», «Глитай, або ж паук», «Родина щіткарів». Керував А.Г.Шиян ще вокальним співом та хореографією.
Згодом сільський клуб перенесли в житловий будинок священика (Червона школа), в селі провели освітлення і стали демонструвати «німе кіно». Згодом заговорило радіо. На той час в селі було дуже багато молоді, вони проводили своє дозвілля весело. Взимку каталися на санях, на рішулі (чортове колесо на льоду), колядували, щедрували, а влітку водили хороводи,співали ягілки. А коли треба було будувати хату , то збиралося все село і вся робота супроводжувалася піснею.
Страшні роки 1932-1933 змінили культуру села та і самих людей надовго. В селі не співали, люди ходили як тіні, і цей відбиток ще надовго заляже в людських серцях. Але, як кажуть в народі, одне лихо наздоганяє інше лихо, розпочнеться війна, і знову культура залишиться забутою. В сільські хати приходять похоронки і сльози омивають людські обличчя. Та вже з великою перемогою люд оговтається від усього пережитого. Сорокові роки, відбудова будинків, колгоспів… Знову залунає пісня над селом. Відродиться культура, почнуть демонструвати фільми і розпочнеться велике будівництво сільського будинку культури. Великий вклад у розвиток культурної діяльності внесли:
Директор СБК - Лебідь Іван Мічеславович 1960-1968рр
Директор СБК - Чернець Іван Михайлович 1968-1974рр
Директор СБК - Шмирко Анатолій Савович 1968-2008рр
Їх професіоналізм, ініціативність, відповідальність та любов до професії гідна спадщини для наступних поколінь закладів культури.
У 2010 році заклад культури відзначив свій ювілей.
З 2008 року директором СБК є Наталя Дмитрівна Пилипчук. Проведено багато ремонтних робіт в приміщеннях, кожного року проводиться «Свято села», багато розважальних заходів для дітей та молоді. Започатковано добру традицію в проведенні обрядовості рідного краю, проводяться тематичні концерти, гумористично театралізовані видовища. Село Жищинці славиться співучістю своїх жителів, адже ще здавна проводили чудові обряди, які тут культувалися в минулому., зокрема: весняні хороводи, обжинки, свято Андрія, Катерини, Різдвяні колядки, щедрівки. Обжинки пов’язувалися з щорічним обиранням польової красуні,я ка повинна принести вінок з панського лану до панського двору, причому сама була увінчана колоссям і квітами. Її супроводжував гурт женихів піснями та танцями, а пан дарував їм гостинці та наймав музики. Пісні розливалися над селом.
Тішить, що сьогодні село не втратило своєї культури, звичаїв та обрядів. Пишаємося молоддю, яка зацікавлена в святості звичаїв своєї родини та села. Сільська молодь дуже співуча. Як і в ті далекі часи сьогодні пісня знову лине над селом, а пісенний репертуар оспівую Україну та її героїв, кохання, село, хліб та вишиті рушники, червону калину, безмежні простори, мальви та рідну домівку, батьків, що чекають своїх дітей додому...
