Мандруємо Сирватинцями
Мандруємо СирватинцямиНазву села Сирватинці знаходимо в документах також в 1493 році. Воно розкинулось на берегах невеличкої річки Яромирки. Причому, на місці одного із стародавніх поселень. Свідченням цьому є речі, які вдається час від часу знаходити: кам’яні сокири, ножі, молотки. Ними безперечно користувалися поселенці в сиву давнину. Серед тих, хто вперше поселився на території сучасних Сирватинець, були ткачі серветок, скатертин з бахромою.
Треба гадати, що від цього й пішла назва – «Сирватинці». Майже протягом всього століття кількість мешканців була надто малочисленною. В селі проживало всього декілька сімей. Це пояснюється тим, що ткачі серветок не були зацікавлені в появі нових конкурентів по такому вигідному на той час ремеслу. Коли ж у кінці ХУІ століття село потрапило у володіння панів Гербуртів, то кількість мешканців поступово почала зростати (адже панам потрібна була робоча сила). В кінці ХІХ століття в Сирватинцях вже нараховувалось 142 двори з 739 жителями. До складу Сирватинець входить хутір Вербична (назва від слова «верба», хутір і нині потопає в вербах) Засновано хутір у кінці ХУІІІ ст. на сирватинецьких землях. У 1894 році в ньому налічувалося 21 господарство з 134 жителями. На даний час проживає всього 3 чоловіки, всі пенсійного віку, хутір приєднано в склад села Сирватинці вул.Коцюбинського.
Сирватинецький Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Місце знаходження: село Сирватинці, вулиця Гагаріна 22. Як справжній оберіг, печать сивої пам′яті, стоїть у центрі села Сирватинці на високому пагорбі церква Покрови Пресвятої Богородиці. Одна з небагатьох вцілілих дерев′яних церков краю, вік якої уже давно перетнув столітню межу. Віками село і церква зростались в єдине ціле, історія села назавжди переплелась з історією православної громади. Місцева церква була осередком духовності для місцевих жителів, але була вона і великим землевласником.
У 1770 році власник села Францішек із Зміргорода Стадницький видав церкві дарчу грамоту, згідно якої церкві належали земля на 20 днів оранки і сінокоси на 20 косарів. Закріпив за нею і сад в лісі. В період колективізації в 30-роках ХХ ст., церква була закрита. Церковний дзвін скинули, зруйнували дзвіницю. Відкрили церкву тільки в 1942 році. Сьогодні на початку ХХІ ст. «1878 года юня месяца работал Пронько» - такий напис, вирізьблений на дошці бічної стіни, зберігся до сьогодні у приміщенні церкви.
Сирватинці є багатими на археологічні пам′ятки епохи бронзи ІІ тис. до н.е. (та залізного віку (І тис. до н.е.)). На території села виявлені пам′ятки черняхівської культури ІІ-V та антських часів VI-VII ст.н.е. Археологічні матеріали ХІІ-ХІІІ ст. (гончарна кераміка, скляні браслети, фрагменти глиняної обмазки) в межах городища «Мотрин город» були відкриті у 60-ті рр. ХХст. М.К.Каргером. Виявлені залишки трипільських поселень в урочищах «Селисько», «Грабники», «Пріснисько», «Захитра», скіфського часу «Боголуха». Один з найбільш потужних курганів який виявлений та частково досліджений Ф.Пулавським в східній околиці села (1949-1951рр.). Результати цих розкопок опубліковані Ф.Пулавським та польським археологом Т.Сулімірським. Курган знаходиться на сільському полі неподалік від дороги, що веде із Сирватинець до Купина праворуч біля скіпчанського лісу і купинських полів.
Дитячий заклад освіти побудований в 1975 році.
Сирватинецький сільський будинок культури побудований в 1967 році.
