Торгове поселення на річці Смотрич…
Торгове поселення на річці Смотрич…Про давність сіл сільської ради свідчать археологічні знахідки: кам’яні сокири, скребачки, молотки та інші знаряддя праці палеоліту та неололіту.
Навколо даних сіл розташовані група курганів. По дорозі Купин – Городок знаходиться группа з чотирьох курганів. В урочищі «Коло Дуба» ще одна з чотирьох курганів. Всі вони розорані. В урочищі «Підберезця», на лівому березі річки Смотрич, сліди Черняхівського поселення.
На північній околиці Купина в урочищі «Кулан» знаходилось слов’янське поселення 6-7 століття. В писаних документах про села сільської ради зустрічається їхня історія на початку 15 століття.
Про село Купин є дані, що в 1407 році литовський князь Ягайло дав Купин Богуславу, по іншому Ярангу. В той час село Купин було відомим торговим поселенням на річці Смотрич. А річка Смотрич відігравала для сіл сільської ради важливу роль в торгівлі. По ній везли різні товари до річки Дністра, а потім у Чорне море і далі.
В 1653 році на дану територію були введені війська Богдана Хмельницького, які йшли на Гусятин. З 1673 по 1699 рік села були під пануванням Туреччини, а з 1699 року знову відійшли до Польщі.
В ХVІ- ХVІІ ст. власниками сіл були Гербути і Сверчі. До них не раз довідувався козацько-селянський загін Варлана і чинив розправи над гнобителями.
В 1772 році в селі Купин побудовано дерев’яну 3-х купольну церкву, яку розібрано в 1833 році, тому що в 1832 році церкву було перетворено на костьол.
На території села Купин з 1864 року розміщалося народне Училище МНО, а з 1898 року- школа грамоти.
В 1881 році в Купині на кошти населення була побудована земська школа, в якій навчалось 65 дітей з сіл, які входили у Купинську волость. З історичних джерел видно, що на початку ХХ століття Купин - досить помітне торгове містечко Кам’янецького повіту, центр Купинської волості. Туди входили села: Мала і Велика Яромирка, Скіпче, Сирватинці, Завадинці, Слобідка Скіпчанська, Стара Пісочна, Вишнівчик та Мала Левада.
В цей час Купин належав баронесі Марії Йосипівні Інскуль фон Гільденбадт. На той час торгове місто Купин Кам’янецького повіту центральної волості мало 50 лавок, 6 гончарних заводів, цегляний завод, водяний млин. Була також аптека і прийомний покій. В містечку знаходилась і православна церква і римокатолицька часовня, єврейські молитовні школи, міністерське однокласне сільське училище, волосне правління, сільський банк, міщанське правління, чайна з читальнею, попечительство про народну тверезість, 6 заїзжих дворів.
Відгриміли бої громадянської війни і жителі сіл Левада та Купин, як і весь народ, приступили до відбудови народного господарства. Безземельні селяни одержали земельні наділи. На графській землі будувалось житло для населення . В країні проводилась нова економічна політика /НЕП/, а її наслідки швидко відчули на собі жителі сіл Купина і Левади. Інтенсивно будувались хати, стодоли, огорожі. Процвітало кустарне ремесло. В селах появились свої швачки, чоботарі, перукарі, чинбарі, ковалі, стельмахи, бондарі. В Купині було відкрито 78 приватних крамниць. Йшла жвава торгівля і на Купинських ярмарках.
В селах розгорнулась велика робота по ліквідації неписьменності, зявились кооперативні споживчі товариства.
16 грудня 1922 року створюється в селі Купин сільськогосподарське товаристство «Сила». Товариство займається електрифікацією Купина. В 1925 році в Купинському млині була змонтована електростанція потужністю 19 кінських сил. Було встановлено 80 електричних лампочок в установах, сільськогосподарських організаціях -170, і в інших -30.
З 1923 року Купин став районним центром. При райцентрі було створено районну організацію незаможних селян /комбід/. Цю організацію створив і очолив М.Буняк, а в 1925 році – Олександр Тарнавський.
28 серпня 1923 року в Купині організовано перше сільськогосподарське товариство по спільному обробітку землі.
В роки боротьби за відбудову народного господарства широко розгорнулося і культурне будівництво. Особливих розмірів набрала робота по ліквідації неписьменності: вже в 1922 році в Купині та Леваді в лікнепах навчалось до 500 чоловік, здійснювалась робота по охопленню дітей загальним обов’язковим навчанням.
В 1928 році в Купині організовано перший колгосп, головою якого було обрано Карла Кострубського. Першої весни колгосп мав 33 га землі, 2 плуги, 1 трактор /фордзон/. Назвали колгосп ім.10-річчя Жовтня. Та вже на другий рік після свого створення колгосп перестав існувати.
29 березня 1929 року створюється сільськогосподарська артіль /Паризька Комуна/. В артіль поступило 26 господарств, членів - 52, їдоків - 102, землі польової -58,5 га, присадибної - 13,1 га.
В Леваді колгосп було організовано в 1930 році з двох ТСОЗІВ, які організовані в 1928 і 1929 роках. Головою колгоспу обрали Машинського Ілларіона Павловича. В 1928 році в Леваді збудовано маслозавод.
В 1930 році засновано радгосп в селі Левада, який став зразком механізованого сільського господарства. В 1933 році в Леваді створено МТС, яка зосередила трактори та інші сільськогосподарські машини, мала кваліфіковані кадри і обслуговувала місцеві та навколишні колгоспи. На 1940 рік Купин та Левада мали понад 4 тисячі жителів.
В цей період в Купині працював завод по виготовленню вапна на якому трудилось 15 робітників. В 1939 році в Купині діяло дві школи: одна українська друга єврейська. В 1940 році в селі працювало дві промартілі. Швейна артіль «Побєда» займалась пошиттям верхнього одягу для дітей та дорослих. Була також артіль по пошиву та ремонту взуття «Червона зірка». В артілях працювало 33 чоловіки і ними випущено продукції на суму 240900.00 крб.
Розпочалась Велика Вітчизняна війна, яка круто змінила життя жителів сіл Купина та Левади. 12 липня 1941 року села захопили фашисти і на протязі 991 дня господарювали в них. Фашисти повністю знищили колгосп «Парижська комуна», знищили та вивезли в Німеччину всю худобу та майно. В неволю до Німеччини було відправлено до трьох сотень юнаків та дівчат. Втрати колгоспу за період окупації становили біля 9.8 млн.крб. Крім цього в Купині пограбовано лікарню, школу, бібліотеку, зруйновано млин та майже весь житловий фонд в центрі Купина. Загальні втрати перевищили 30 млн.крб.
Та найтрагічніший день історії села Купин трапився пізніше, коли фашисти розстріляли 300 купинчан єврейської національності. Напередодні селяни за наказом німецьких окупантів викопали велику могилу, а на другий день зігнали і оточили всіх євреїв у центрі села і колоною направили до могили, що розмістилась наподалік єврейського кладовища. Їх розстрілювали на краю могили, стріляли до тих пір поки не було знищено всіх. Ще на протязі трьох днів звідти доносились поодинокі постріли.
25 березня 1944 року Купин та Леваду звільнили воїни 70-ї мехбригади 9-го мехкорпусу, а повторно після запеклих боїв села, було звільнено 812-им стрілецьким полком 304 стрілецької дивізії 1-ї гвардійської армії, якою командував генерал-полковник А.А.Гречко.
Ще на Заході гриміли бої, а населення сіл Купина та Левади вже почало відбудову свого господарства. Сільська рада та правління колгоспу багато уваги приділяли відбудові та благоустрою сіл і до 1950 року колгоспи не тільки загоїли важкі рани, заподіяні війною, але й перевищили довоєнний рівень виробництва. Економіка сільського господарства набула широкого розмаху після об’єднання Купинського та Левадського колгоспів в один колгосп «Прогрес». За період спільного існування колгоспу «Прогрес» проводилась велика робота по піднесенню економіки сільського господарства, покращенню благоустрою сіл Левада та Купин, а також культурного будівництва.
Колгоспники «Прогресу» добились великих показників у вирощувані сільськогосподарської продукції рослинницької і тваринницької. Побудовано в селах Левада та Купин нові школи, будинки культури, медичні установи. Для молодих спеціалістів побудовані нові жилі будинки. Проведено газ майже до кожного жилого будинку, вулиці асфальтовані. Майже по всій території сільської ради проходить водопровід.
