Бедриківці величаві, ясенами кучеряві. П’ять віків вже повело, як родилося село.
Бедриківці величаві, ясенами кучеряві. П’ять віків вже повело, як родилося село.Через Бедриківці милі котить Смотрич свої хвилі. Бедриківці – село в Україні, у Городоцькій МТГ Хмельницької області.
В’їзд в село зі сторони м.Городка
Орган місцевого самоврядування – Бедриковецький старостат
Розташоване село за 6 км. на північ від райцентру на р.Смотрич, яка розділяє його навпіл. Відоме з 1493року як Бедрихів Городок. Бедрихів Городок часто спустошували татари і він не раз відновлювався. Пізніше тут утворилося два поселення, одне з яких одержало назву Бедриківці, а інше зберегло за собою назву Городок.
Село Бедриківці утворилося із семи хуторів:
Поселення Заріка – назва походить від того, що воно розташоване на лівій течії річки Смотрич. Із розповідей старожителів, Заріка була центром поселення бедриківчан (хоча окремі версії свідчать, що – Заміщина). Ще цю місцевість називається «Під долиною».
Через річку Смотрич з центру був побудований деревяний міст і друга сторона поселення стала називатися Заміщина.
На східній околиці села на горбі поселення називалося Гуральня, там стояли будівлі де виробляли спирт. Його переробляли на горілку – джерело збагачення і прибутку панів. Залежні селяни від пана зобов’язані були купувати в нього цю горілку. І від цього пішла назва частини села Гуральня.
На Заміщені в’їжджаючи у село Бедриківці на підвищеній місцевості стояла релігійна споруда, яка називалася фігура і від цього пішла назва частини села Фігура. Тут і до цього часу облаштований куточок, у якому розміщена статуетка Божої Матері і часто тут жителі проводять спільні молитви.
По правому боці річки Шиянка, яка вливається у річку Смотрич є частина села, що має назву Кшинжівка. Існує дві версії походження цієї назви: люди говорять , що тут колись жили ксьондзи, а потім цю частину заселили люди польської національності, також до нині тут переважно проживають віруючі-католики. І тут на самій вищій точці села побудовано божий храм – костьол. Інша версія, що тут було населення переважно польської національності, а вони читали книги польською мовою, які привозили із Польщі і можливо назва пішла від польського слова «ксьонжка» (книжка). За часів радянської влади до 1946 року Кшинжівка мала свій колгосп, мала свою землю, свою ферму , були побудовані пташники, у яких утримували і розводили качки, гуси. В 1946 році колгосп було реформовано і приєднано до Городка.
На західній частині села по схилах до річки Смотрич розташоване поселення Коноплисько. Тут була можливість вирощувати і обробляти таку культуру, як коноплі, для переробки їх на полотно.. Коноплі вирощували всі селяни села, а на Коноплиську найбільше і раніше всіх. І від тоді це місце де росли і мокли коноплі стало називатися Коноплиськом.
А ще у Бедриківцях стелиться над річкою місцевість, яку у народі давним-давно нарікли Баюра, через те, що тут постійно стояла вода і утворювалися великі непроходимі калюжі, тобто баюри. Через те і пішла назва Баюра.
Дуже влучно про урочище Макітра, що у Бедриківцях написав місцевий поет-краєзнавець Коротинський Пилип Якович, тут місцевість дуже схожа на велику миску, макітру.
А ще старожили Ковальчук Михайло Микитович, Іван Григорович Нетеча розповідають про те, що було ще поселення під Скалою, де проживала сімя Гиків, Рудніцьких, ці землі належали до Бедриковецької сільської ради. З цих розповідей дізнаємося, що село наше утворилися із багатьох поселень, в яких проживали мудрі, трудолюбиві і працьовиті наші предки, займалися землеробством, тваринництвом, рибальством та іншими ремеслами.
Із розповідей і подій, що відбувалися, із різних версій, історичних документів дізнаємося, що населення сіл Бедриківці і Новосілки складалося із двох основних національностей українців і поляків. Жили бідно, але злагоджено, поважали один одного, дружили і допомагали в чому приходилося, творили добро. Так і живуть в мирі і дружбі до сьогодні.
Культура та дозвілля
Сільський будинок культури.
Будівництво СБК було розпочато ще до Великої Вітчизняної війни – 1941 року, було зроблено фундамент і зведено стіни. В такому стані він простояв до 1957 року. В 1959 році було завершено будівництво та завезено меблі, інструменти, інвентар. 7 листопада було урочисто відкрито новий Будинок культури, того ж дня було продемонстровано фільм, глядачі уже тоді сиділи в залі згідно нумерації місць.
Бібліотека
У 1922 році силами молоді села було відкрито сільський клуб. При клубі було організовано бібліотеку. Бібліотекарем був житель села, який і передав до фонду сільської бібліотеки свої книги. На той час в бібліотеці нараховувалося 80 книг і 30 читачів. У шістдесятих роках було збудовано новий будинок культури, туди на другий поверх і перенесли бібліотеку.
Церква
На кінець ХІХ ст. в селі Бедриквці було дерев’яне церковице, де відкрито кам’яний фундамент колишньої церкви, а також знайдені в землі гроби і великі купи каміння. На місті церковища стояв великий дерев’яний хрест і залишки камінного хреста. Існує твердження , що ця церква була зруйнована татарами. На цьому місці в 1802 році на камінній основі було збудовано дерев’яний храм в ім’я великомученика Дмитрія Солунського. Деревину було закуплено із розібраної старої церкви в с.Покутинець Ушицького повіту. В історії храму цікавою є згадка про те, що ще в 1816році храм через зсув ґрунту повністю «пішов під землю». Відбудували його тільки у 1880 році. Церковно – приходська школа діяла з 1873 р. у приватному приміщенні. У 1934 році храм розібрали, а матеріали використали на будівництво школи. Священик Аполлон Розумовський помер у 1948 році і похований на сільському кладовищі.
В 1990 році громада сіл Бедриківці і Новосілка вирішили в Бедриківцях побудувати церкву. Пропонувалось будувати церкву при в’їзді в село з півночі на шкільному полі. Валентина Бісірікану запропонувала будувати церкву там, де вона сьогодні стоїть. Треба сказати, що храм будувався швидко, з великою допомогою прихожан. Сьогодні в храмі моляться за мир, щоб Господь Бог, обдарував наших односельчан, своїми милостями і щедротами. Прихожан з кожним разом стає все більше і більше, особливо молоді та дітей. Затамувавши подих вони слухають настоятеля храму отця Василя. Хвилями лунає молитва до Богородиці, до Спасителя. Тут прихожани отримують, великий заряд духовної енергії.
Костел
Кожної неділі, календарних, духовних, католицьких свят люди різного віку долають значну відстань з усіх далеких куточків сіл Бедриківці та Новосілка до костелу.
Довго прийшлось вибирати це місце під будівництво храму Ванагсу Владиславу. І це сталось в один осінній день. Змучений він вибирав ділянку під будівництво в п’ятьох місцях села і на виході, за пропонувалось це місце, де сьогодні стоїть храм Божий, територія була дуже забруднена, забур’янена. Владислав Павлович обійшов цю ділянку і дуже задоволено сказав: «Пиши приказ, тут будет костел!» А яка краса сьогодні на цьому місці! Її створили Бедриковецькі і Новосілецькі люди. В костелі віряни отримують світлу надію, міцну віру, любов до ближніх і до Бога. Щонеділі і в свята прихожани слухають проповіді священників з Городоцького костелу.
Школа
З 1873 до 1918 року в селі Бедриківці діяла початкова школа, в якій було 4 класи. Вона була розміщена у приватному будинку диякона. У 1934 році школа розмістилася у панському маєтку, а початкові класи в будинку священика.
Після визволення нашого краю від німецько – фашистських загарбників навчання в школі відновилося. Спочатку школа була семирічною.
За роки існування Бедриковецької середньої школи (1966 – 2017) атестати одержали 1113 учні. Серед випускників Бедриковецької школи є багато знаних людей, які відомі далеко за межами нашого села. Серед них заслужені працівники освіти, медицини, директори великих промислових підприємств, установ, шкіл. 18 червня 2016 року Бедриковецькій загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів виповнилось 50 років.
Медицина. В основному розвиток медицини, першої медичної допомоги припадає на закінчення Другої світової війни. В селі Бедриківці і Новосілка не було приміщень. Медичний пункт в с.Бедриківці був розміщений на території сучасної школи, де зараз знаходиться футбольне поле. Це була дякова будівля, розповідали старожили, крита соломою. Пізніше, на старому приміщенні столітнього магазину, залишивши тільки перший поверх, який виявився міцним, повністю були побудовані нові стіни для ФАП.
