Кожна частина села має свої особливості і свої своєрідні назви, які походять з далекої давнини
Кожна частина села має свої особливості і свої своєрідні назви, які походять з далекої давнини
Широкою долиною між зеленими берегами тихо несе свої води річка Смотрич. Серед долини зеленіють розкішні осокори, високі верби, стрункі лози. А в них потонуло село Бедриківці з рівними рядками чепурних цегляних хат, новою школою, будинком культури. В центрі села є невеликий сквер, височіє Обеліск Слави. Через село пролягає асфальтована дорога. На хатах є телевізійні антени. Кожна частина села має свої особливості і своєрідні назви, які походять з далекої давнини – Макітра, Кайданщина, Фігура, Коноплисько, Заріка.
БАЮРА
Це низька місцевість над річкою. Там постійно стояла вода і великі калюжі – баюри. Від цього і походить назва – Баюра.
ГУРАЛЬНЯ
Великим джерелом прибутку панів у селі була гуральня, фундамент якої зберігся і досі. На цій гуральні виробляли спирт, більша частина якого перероблялася на горілку, а її були зобов’язані купувати у пана свого феодально – залежні від нього селяни. Частина села, де стояла гуральня, називається Гуральнею.
ФІГУРА
В’їжджаючи в село Бедриківці можна одразу опинитися на території так званої Фігури. Ця назва походить від місцевості, на підвищенні всім вітрам слова Фігура. На цій горбистій місцевості стояла фігура – релігійний пам’ятник. З того часу цю частину стали називати Фігурою.
ЗАРІКА
Із спогадів старожилів, центром поселення бедриківчан стало місце Заріка. Назва цього місця походить від того, що воно розташоване за річкою Смотрич.
КОНОПЛИСЬКО
До Революції в селі Бедриківці жив пан Спановський, який володів багатьма гектарами землі і лісу. На рівних полях сіяли хлібні рослини, а на схилах горбів люди сіяли коноплі. Ці ж коноплі мочили в річці Смотрич. І ось це місце і назване Коноплиськом. Ця назва зберігається і досі.
КШИНЖІВКА
Цікаве походження назви Кшинжівка. Існує дві версії, які підтверджують цю назву. В народі говорять, що на цій території поселилися і жили ксьондзи. Згодом населення побільшало , в основному сюди переселялися поляки. І цю частину села стали називати Ксьонзівка. Інша версія стверджує, що на цій території жили поляки, які читали книжки. І ось вам назва Кшинжівка.
Сільський поет Пилип Якович Коротинський написав історію села у віршах.
БЕДРИКІВЦІ
В літо тисяча і триста дев’яносто другий рік
Князь Подільський гонористо дарить Бедриху на вік.
Городок у дарчі знаки, кілька сіл, збіднілих вкрай
Щоби Бедриха вояки захищали йому край
Від татарського свавілля, непокори бунтарів.
Берегли щоб край Поділля для магнатів – лихварів.
І на честь того Бедришки в той же самий термін – строк
Нарекли його опришки Бедриховим Городком.
Хитрий Бедрик з – під Варшави, надвіслянський землянин
Йшов на службу ради слави, ради гонору й данин.
Він зібрав собі ватагу подоляків – забіяк
І водив як на розвагу на татар своїх вояк.
Був він шляхтич войовничий, зубожілий пан – ляшок,
За собачу вірну службу в дар одержав Городок.
Щоби жить було привільно, Бедриківці – молодці
Поселились добровільно у найближчому селі.
Зруб у зруб стояли хати, як заведено було.
Із тих пір почали звати Бедриківцями село.
П’ятсот років над рікою, Бедриківці, як вінок,
Розквітають повнотою – прикрашають Городок.
Достеменно ми не знаєм наших предків – праотців,
Добрим словом споминаєм Бедриківців – молодців.
Що жили тут і трудились, честь їм, слава і хвала,
Що у пам’яті остались в назві нашого села.
В літо тисяча і триста дев’яносто другий рік
Запись в книгах особисто, стверджується його вік.
Коріатович – вельможа грамотою підтвердив,
Що уділ слузі Бедришці він навіки подарив.
І, як свідчить далі книжка, не маленький був уділ.
З Городком зайшло Бедришку на додачу кілька сіл.
І одне з них, як відомо, рядом з другими було,
Невеличке, зате давнє, наше з вами те село.
МАКІТРА
Чудеса сьогодні зранку, день розпався на шматки.
І висять у безпорядку над селом одні куски.
На Садибах сонце сходить, на Кшинжівці вже зійшло,
На Баюрі вечір бродить, на Гуральні розцвіло.
На Коноплиську дрімають, на Шляху обіду ждуть,
На Кайданщині лягають, у Макітрі вже встають.
Сколихнулись регіони і великі і малі,
Поламалися закони на одній шостій землі.
І тепер в цих регіонах страсті бурнії киплять,
Всі кругом у своїх зонах незалежності хотять.
Захотілось макітрянам відділитись від села,
Щоб Макітра, їх держава, самостійною була.
У Макітрі мітингують, у Макітрі схід іде!
«Хай Макітра, - всі гукають, - самостійною буде!»
Годі нам коритись центру і ходити як в строю,
Будем мать безпрецедентну ми республіку свою.
Не чекайте бурі, вітру, а прощайте наяву,
І любіть свою макітру, як державу світову.
Я від чистого повітря макітрянам шлю привіт -
Хай живе ваша держава десять тисяч з гаком літ.
