Лісоводи - досить велике і відоме село...
Лісоводи - досить велике і відоме село...Автор: Петро Грушко
Лісоводи - досить велике і відоме село в екс-Городоцькому районі з населенням близько 2500 мешканців.
В радянські часи село було зразково-показовим і гриміло на всю країну. Лісоводи і в наш час виглядають доглянутими і впорядкованими. Однак, багато будівель стоять пусткою і найприкріше, що розвалюється історична пам'ятка 18ст. - палац Журовських.
Перша письмова згадка про теперішні Лісоводи датована 1559 роком. Тоді вони належали Гербуртам. Потім – Ліпінським. У 1758 році Домініка Ліпінська вийшла заміж за Войтіха Рациборовського, до якого Лісоводи переходять як її посаг. З цієї родини детальніше згадаємо лише Франца Рациборовського. У 1830-х роках на його замовлення архітектор Казимір Антонович збудував у Лісоводах величний і досить гарний двоповерховий палац. Який він був у свої кращі часи, добре видно на малюнку невтомного мандрівника та художника Наполеона Орди.
1932 року в колишньому палаці влаштували сиротинець. Звідки і чому того фатального року раптом масово з’явилися сироти, пояснювати не варто.
В 1970 році в палаці, з ініціативи Григорія Ткачука, створили сільськогосподарське ПТУ для підготовки фахівців для колгоспів Городоцького району. Згодом у 1970-1980-х роках звели додаткові навчальні та виробничі корпуси, гуртожиток для учнів і житлові будинки для викладачів. Під забудову пішла територія палацового парку…
Після розпаду СРСР сільська «бурса», де навчали різних трактористів-комбайнерів, отримала статус «ліцею». Шляхетна назва ніяк не вплинула на долю колишнього аристократичного гнізда. Тим більше, що товариш Ткачук, який без зайвих роздумів часом викидав мільйони на безглузді гігантоманські проекти, витрачатися на шедевр ХІХ століття чомусь не бажав. Такий-сякий ремонт провели лише 1970 року, коли колишній сиротинець перебудовували під ПТУ. Ремонтники поставилися до об’єкту без пієтету. Були знищені унікальні каміни, розібрано шикарні кахляні п’єци (а навіщо вони, коли проведено парове опалення?). Високохудожню ліпнина або збили, або заліпили тиньком. Різьблене дерево інтер’єру теж замінили на стандартні двері та рами. По тому обмежувалися лише «косметикою».
До середини 1990-х палац уже мало відрізнявся від руїн, тож затіяли реставрацію. Грошей вистачило лише на новий дах і на деякі дослідницькі роботи. З того часу палац стоїть пусткою.
В 1970 року у селі знімали х/ф «Між високими хлібами».
