Городоцька міська територіальна громада

Хмельницька область, Хмельницький район

Турчинці є відображенням історії і духовної культури багатьох століть

Дата: 06.03.2023 09:04
Кількість переглядів: 388

       Подільське село Турчинці датується в історичних документах із ХV століття. Село входило до складу Сатанівського повіту, який входив у склад Великого князівства Литовського, Речі Посполитої. В 1790 році Турчинці купив польський дворянин Мацей Івановський. Його спадкоємці володіли селом більше двох століть. До 1923 року Турчинці входили до складу Кузьминської волості Проскурівського повіту. Після ліквідації волостей та повітів село увійшло в склад  Юринецького району Проскурівського округу.  Село Турчинці відповідно рішення Хмельницького обласного виконавчого комітету від 24 серпня 1959 року увійшло у підпорядкування  Радковицької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Фото без опису

         Село Турчинці розташоване на відстані  18 км від міста Городок і 20 км від залізно - дорожньої станції Лісоводи. Відповідно перепису населення 2001 року у селі Турчинці проживало 590 жителів. Площа населеного пункту — 266,8 га.

     Жителі села Турчинці пережили турецько-татарське спустошення, загарбницькі війни, активно брали участь в національній і визвольній боротьбі. Турчинці є відображенням історії і духовної культури багатьох століть.

    Перший відомий в селі Храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці був дерев’яний і побудований у 1724 році, у 1888 році до нього прибудовані дзвіниця, ризниця і пономарня (вівтар) На ті часи церковні землі займали площу 1,9 десятин садиба, 27,2 десятин - орні землі, ліси і сінокоси займали понад 9 десятин землі. Церковно-приходська школа діяла із 1886 року. Храм зруйнований силами місцевих активістів в середині 1930-х років. Сьогодні окрасою села є Церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка побудована у 1993 році. Храмове свято  - 21 вересня.

Фото без опису

         У селі ходить легенда про сучасну назву Турчинець. У ХV столітті  в селі був розміщений табір турецьких полонених яничар. Вони проживали у будинках, які були розташовані вздовж річки біля Тузової гори.

     Полоненні вели себе  ввічливо. Дехто із них працював у домогосподарствах місцевих жителів. Трохи згодом яничар обмінювали на українських полонених у Туреччині.

         Ніколи не замерзаюче джерело біля скверу Турчинець носить назву “Біла Криниця”, яке забезпечує водою жителів Турчинець.

Фото без опису

         Історія земель за межами села Турчинець багата і різнопланова. У зв’язку із вигідним географічним розташуванням нашого краю багато хто намагався його загарбати. Із речових записів відомо що Сатанів в ХVІ — ХVІІ часто завойовували кримські татари (1528,1530,1617,1618, 1949 роки) і турки (в 1676 році). Їх набіги були руйнівними для подолян. Весною 1676 року на Сатанів вкотре напали турки, вціліли ті мешканці, які перемістились у навколишні села, зокрема в Турчинці.

          Вернувшись під владу Польщі, село Турчинці, знову відійшло до Сатанівських панів. Король Владислав ІІ (Ягайло) в 1404 році подарував Сатанів разом із навколишніми селами шляхтичу Петру Шафранцу. В 1430 році Сатанів подарували польським панам із роду Ондровожей. Синявські -їх спадкоємці володіли містечком майже 300 років. В ті часи в Сатанівських володіннях, у тому числі в Турчинцях, починають розвиватись поряд із сільським господарством і ремесла: ковалі, кушніри, чоботарі. Ремесла були важкі, потребували тривалого навчання, терпіння та переходило від батька до сина, від матері до дочки.

Фото без опису

          У 1903 році село Турчинці належало графині Марії Титівні Тарновській, всього землі 449 кв.с. лісу — 349 десятин  639 кв.с.

    Великим випробуванням для мешканців села Турчинці стала Перша світова війна. Як писав історик-краєзнавець Володимир Соха “На 1 вересня 1917 року в сільській місцевості було мобілізовано до армії 50 процентів працездатних чоловіків”.

       В листопаді 1917 року земельний комітет Турчинець почав виконувати декрет про землю. В 1931 році на базі фільварка  був організований Турчинецький колгосп ім.Воровського, заробітну плату виплачували тільки у грошовому еквіваленті. Одночасно із заснуванням колгоспу  було побудовано цегляний завод, продуктовий магазин та їдальню Сатанівського споживспілки. В кінці 1931 року була створена машинно - тракторна станція (МТС), трактора обробляли землі колгоспів : Турчинці, Радковиці, Борщівки, Весельця, Журавлинці, Шишківці, Хоптинців, Куманова, Соломної, Дахнівки і Немиренці. Для ремонту і обслуговування тракторного парку,  корівник  було переобладнано в цехи : кузня,  майстерня  для ремонту електрообладнання. Колишня вівчарня була переобладнана в адмінприміщення, в якому було розміщено кабінет директора МТС, його заступників, головного інженера, механіка, бухгалтера, касира і фельдшера. У колишній конюшні та підвалі розміщались склади. В період 1932-1938 років було побудовано гуртожиток для курсантів-трактористів та шість цегляних будинків у кожному проживали чотири сім’ї спеціалістів МТС, працівники ГСМ.

    Із вересня 1941 року по березень 1944 року у с.Турчинці на базі вище вказаних будівель окупаційні війська німецької влади організували відгодівельний комплекс худоби з метою забезпечення м’ясом своєї армії, на фермі  працювали 27 робітників.

     Із квітня 1944 року по листопад 1957 року тут знову  розмістилася МТС, яка носила назву ремонтно-технічна станція (РТС) .

      В 1961 році РТС була ліквідована. У цих будівлях облаштували дільничну лікарню яка пропрацювала до 1991 року.

    6 липня 1941 року фашистські війська окупували Турчинці. Гітлерівці силою зброї примушували жителів підкорятися “новому режиму”. Грабежі та насилля продовжувались до 25 березня 1944 року. Не повернулись з війни 101 житель Турчинець. Їхні імена викарбуванні на Обеліску Слави.

      У 1958 році  КСП с.Турчинці мав назву ім. Кірова. 24 вересня 1959 року КСП ім. Кірова був приєднаний до сусіднього колгоспу ім.Свердлова. В селі утворилась ініціативна група у складі трьох осіб: Бас Олександр Павлович, Горщук Федір Іванович, Гувер Зоя Францівна, які  особисто звернулись до Голови Ради міністрів України, із питанням від’єднати  колгосп ім. Кірова с.Турчинці від ім. Свердлова. Весною 1966 року прийшов дозвіл на від’єднання і створення нової артілі, яка носила назву КСП ім. ХХІІІ з’їзду КПРС. Головою колгоспу було обрано Парандія Миколу Кіндратовича. Пропрацював він на цій посаді до 1989 року. Із 1992 року колективне господарство носить назву  асоціація “Світанок”. В 1979-2007 роках тимчасово виконували обов’язки голови колгоспу: Цап Федір Васильович, Одукалець Костянтин Антонович, Череп Іван Іванович, Моцний Борис Петрович, Кашуба Філімон Філімонович, Матвіїшин Алім Антонович, Комоса Генріх Йосипович, Бистрицький Олександр Броніславович, Аксинін Микола  Олександрович, Грелюс Валерій Станіславович, Харчук Валентин Семенович, Войталюк Володимир Володимирович.

     16 серпня 2007 року ТОВ “Турчинці-Агро” ліквідовано.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Результати опитування

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь