Городок матиме місто-партнер у Литві
Міжнародна співпраця нашого містечка Городок із закордонними містами розпочалася багато років тому. Зокрема, сьогодні у нас є два міста-побратими: одне - у Великобританії, інше - у Польщі. Водночас уже рік ведуться перемовини щодо ще одного міста, з яким співпрацюватиме Городок. Це містечко у Литві.
Тож який результат цих перемовин – розповість секретар Городоцької міської ради Олена Гріх.
— Олено Іванівно, розкажіть загалом, як виникло дане питання і коли?
— Вже понад рік ми працюємо з Литвою більш тісно, ніж це було раніше. Зокрема, з початку повномасштабного вторгнення нам дуже гарно почало допомагати Почесне консульство Литовської Республіки у місті Тернопіль та Тернопільській області на чолі із Ярославом Візняком. Він дійсно зробив для нашої громади дуже багато. Це і гуманітарні вантажі, і обмін досвідом. І, звичайно, співпрацюючи, у нас виникла ідея про ще одне місто-партнер, місто-побратим.
— На якому етапі це питання зараз? Чи йде мова вже про конкретні рішення, чи ще про плани?
— Власне, ми зараз на фінальній стадії завершення юридичних моментів щодо підписання Меморандуму. Домовленості вже є, залишилося підписати документи та ми офіційно матимемо місто-партнер.
— А яка різниця між містом-партнером і містом-побратимом?
— Суттєвої різниці немає, але місто-партнер нам більше імпонує, оскільки тоді співпраця буде спрямована більше на освітній та культурний обмін. Литва є більш прогресивною країною, ніж Україна. Ті процеси, які в Україні тільки відбуваються, Литва вже пройшла. Тож нам їхній досвід буде дуже корисним.
Можливо, з часом, ми будемо ще й містом-побратимом, але поки підписуємо Меморандум про партнерство із містом Швинчоніс.
— Що це конкретно дасть для нашого містечка і для громади загалом?
— Нам дасть це досить багато, як на мене. І найбільше отримає наша галузь освіти. Оскільки Литва робить великий акцент саме на розвиток освіти. Нас цікавить все: як побудовано навчальний процес, як складено навчальні плани, що відбувається всередині навчальних закладів, як відбувається комунікація та співпраця учень-вчитель, вчитель-учень-батьківський комітет. Відтак українські делегації їздитимуть у Литву, а делегації литовців будуть приїздити до нас. В результаті, я думаю, ми кардинально видозмінимо підхід до нашої освіти.
— Два роки тому до нас приїжджали представники Литви і тоді мова йшла про певне нововведення в освіті нашої громади, зокрема впровадження електронних журналів. На якому етапі зараз це питання і чи воно стосується даної співпраці?
— Оскільки у 2021 році між Городоцькою міською радою, литовсько-українською компанією «НЕВДА» та дочірнім підприємством ТОВ «АЙТІ ПРО» підписано Тристоронню угоду про співпрацю, зараз у Городоцькій громаді понад тисячу учнів долучені до проєкту «Моя школа». Що це нам дає? Це досить активна та проста комунікація між батьками та вчителями, між учнями та вчителями. У Литві я відвідала гімназію у місті Швинчоніс і, власне, на практиці побачила, як там працює система електронного документообігу, до речі, вже понад 10 років.
По-перше, це економить час вчителям, по-друге, це цікаво для дітей і по третє, це дуже зручно для батьків. До прикладу, як практикувалося раніше на батьківських зборах у наших школах: відбулася контрольна робота і батькам на батьківських зборах на весь клас оголошуються оцінки всіх учнів. А якщо батьки хочуть подивитися на оцінки своєї дитини у паперовому журналі, то, зрозуміло, що вони бачили оцінки як своєї дитини, так і інших учнів.
У «Моїй школі» цього немає. Кожен батько, кожна мама отримують результати досягнень лише своєї дитини. Думаю, що це досить гарно впровадити і у нас. Тож до кінця цього навчального року «Моя школа» активно запрацює у городоцьких школах. Вже абсолютно всі моменти узгоджені.
— Нещодавно ви особисто відвідали наше майбутнє місто-партнер у Литві. Чим воно вас вразило?
— Зазначу, що саме завдяки литовській компанії «Nevda» я отримала запрошення до Литви. І так збіглося, що мій візит до дружньої держави відбувся саме у дні українських державних свят. 23 серпня, у День Державного прапора, я перебувала з робочим візитом у місті Вільнюс, де мала зустріч із генеральним директором «Nevda». Знаєте, що мене вразило? Це проукраїнська позиція литовців. Ви уявіть: величезна компанія посередині Вільнюса і все — в українських прапорах тому, що Україна в цей день святкує День прапора.
Ідучи центральними вулицями Вільнюса, я абсолютно скрізь бачила українську символіку. Литовці є дуже дружніми до українців, вони дуже розуміють ситуацію, яка у нас зараз склалася і максимально нас підтримують.
Власне, 24-го серпня, у День Незалежності України, я перебувала в мерії міста Швинчоніс. І знову те саме відчуття: абсолютно, з дуже великою повагою, шаною та розумінням литовці ставляться до України. Під час пішохідної екскурсії містом я знову скрізь побачила нашу символіку.
Заходжу у навчальний заклад, а там на розкладі написано «Слава Україні». На Будинку мистецтв «Ласкаво просимо» - українськими літерами з нашими кольорами, з нашою символікою. Просто на дверях, на вході велика вивіска. Наскільки литовці проукраїнські! Це настільки тепло, настільки приємно та привітно. Це вражає!
— Це литовці спеціально до візиту української делегації так готувалися?
— Я теж запитувала їх про це, але одноголосно мені всі говорили, що це в них постійно. І я вірю. Адже, якщо говорити про розклад уроків, то на стенді був розклад ще з минулого навчального року. Та й дітей у школі не було, адже це був серпень.
— Що важливого у литовців нам варто було б запозичити?
— Реновацію. Що це означає? Це відновлення старих будинків та прибудинкових територій. Для цього вони залучають кошти Європейського Союзу. Також виділяють із місцевого бюджету. Я наочно побачила цей процес реновації, яким литовці дуже пишаються. І там насправді є чим пишатися. Особливо це помітно у порівнянні: коли в одному дворі стоять поряд два будинки, один з яких відновлений, а інший — ні. Це разюча різниця.
— Щодо гендерних аспектів, що було б помітним для вас у Литві?
— Литва доєдналася до ЄС у 2004 році, тому виконання програм, спільних для країн ЄС, є обов’язковим на національному рівні. В 1999 році у Литві було засновано Офіс Омбудсмена з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків, а відповідний закон «Про рівні права і можливості» набрав чинності у 2005 році. І литовці, як на мене, є досить гендерночутливими. Що було помітним? До прикладу, у Швинчонісі міський голова — чоловік. Один його заступник – жінка, інший заступник – чоловік.
Водночас у закладах освіти ситуація така, як в Україні: спостерігається поділ сфер зайнятості на «жіночі» і «чоловічі» - більшість викладачів у школі – жінки, а чоловіки – це вчителі фізкультури, фізики. Серед депутатського корпусу співвідношення чоловіків до жінок орієнтовно 60 на 40 (60% чоловіки, 40% жінки).
Разом з тим, у той час, як право брати відпустку у зв’язку з вагітністю і народженням дитини в Україні закріплене за жінками, у Литві чоловіки можуть взяти 28 днів оплачуваної відпустки такого типу. Водночас для того, щоб чоловікам (татам) і жінкам (матерям) відпустка по догляду за дитиною для татів не виглядала як менш вигідна у матеріальному плані, важливим є скорочення розриву у заробітній платі і подолання вертикальної сегрегації. Тому над цим питання українцям ще потрібно попрацювати.
— І повертаючись до питання міста-партнера. Ви зазначили, що зараз триває етап підписання документів. Скільки приблизно триватиме цей етап і коли ми вже зможемо стверджувати, що у Городка є місто-партнер у Литві?
— Під час зустрічі ми уже домовилися, що є містами-партнерами. Литовці одноголосно: і міський голова, і заступники, і всі присутні на зустрічі «за» таку співпрацю. Всі необхідні документи для юридичного оформлення співпраці ми 12 вересня зі свого боку підписали та надіслали. Тепер очікуємо на підпис керівництва міста-партнера.
Швидше за все, оригінали документів ми попросимо доставити в Україну пана Почесного консула Ярослава Візняка, який часто буває із візитом у Литві. Тому де-факто ми уже можемо стверджувати про те, що Городок має місто-партнер у Литві — Швинчоніс.
До речі, зауважу, що Швинчоніс від 28 липня 2022 року є містом-партнером Хмельницького.
Джерело: https://horodok.city