Правила безбар’єрного спілкування
Основні засади:
➡ спокійна, привітна інтонація, рівний тон голосу;
➡ прийняття людського різноманіття, відсутність страху спілкування;
➡ готовність допомогти, пропонування допомоги із готовністю до відмови;
➡ створення простору максимальної самостійності для людини;
➡ рівне ставлення – уникання як жалощів, так і надмірної героїзації;
➡ звернення до самої людини, а не до особи супроводу;
➡ опис власних подальших дій та запит згоди людини на них (наприклад, допомога при супроводі, з речами, документами, грошима тощо);
➡ вчинення усіх дій лише за згодою людини з інвалідністю.
Спілкування з незрячими та слабозорими людьми:
➡ представитися і звертатися до співбесідника на ім’я;
➡ не тягти за собою, не штовхати поперед себе;
➡ для супроводу подати незрячій людині руку вище ліктя або лікоть для опори та слідування;
➡ проговорювати власні дії та чекати дозволу на них;
➡ проговорювати вголос основні перешкоди на шляху руху та особливості простору;
➡ бажано використовувати фемінітиви;
➡ не давати оцінку зовнішньому вигляду людини, якщо він не становить небезпеки для неї (плями на одязі / розв’язані шнурки взуття);
➡ не казати абстрактно «тут», «там», «поблизу», використовувати слова «попереду», «позаду», «зліва» і кількість метрів або кроків;
➡ не використовуйте міміку та жести;
➡ попередньо запитати, чи буде цей спосіб зрозумілим, запропонувати орієнтування за принципом циферблату у просторі та за столом;
➡ дрібні предмети, картки, квитки, гроші давати до рук незрячої людини, вголос називаючи, що це;
➡ показувати місця для сидіння, поклавши руку незрячої людини на край сидіння та край спинки;
➡ у вбиральні: стисло описати, де розташований унітаз, тип і розташування зливні.
Люди з порушеннями опорно-рухового апарату:
➡ використовують крісло колісне;
➡ використовують інші технічні засоби – тростини, милиці, ходунці, протези
➡ верхніх та нижніх кінцівок;
➡ не використовують технічних засобів.
Спілкуючись з користувачами крісла колісного:
➡ намагайтеся зробити так, щоб очі були на одному рівні;
➡ не нависайте над людиною;
➡ не спирайтеся на крісло колісне;
➡ не наполягайте на рукостисканні;
➡ використовуйте слова «ходімо», «йти», «пройти» та ін.
Спілкування з людьми з порушеннями слуху та нечуючими:
Типи нечуючих:
➡ користуються / не користуються жестовою мовою;
➡ читають / не читають з губів. Спілкуючись:
➡ говоріть чітко, спокійно, не підвищуючи голос;
➡ звертайтеся до самої людини, а не до перекладача жестової мови;
➡ не закривайте нижню частину обличчя;
➡ ваше обличчя та губи мають бути яскраво освітлені;
➡ використовуйте міміку та жести;
➡ приміщення для спілкування з користувачами слухових апаратів та кохлеарних імплантів мають бути тихі;
➡ майте напоготові ручку та папір, мобільний телефон для письмового мовлення;
➡ перевіряйте, чи отримують і розуміють нечуючі / слабкочуючі люди сигнали тривоги, особливо за відсутності візуального дублювання звукового сигналу.
Спілкування з людьми з порушеннями мовлення:
➡ не договорюйте за людину;
➡ очікуйте завершення відповіді;
➡ дайте більше часу на відповідь;
➡ використовуйте папір, ручку, смартфон для письмового мовлення;
➡ можна використовувати малюнки-піктограми.
Спілкування з людьми з когнітивними порушеннями:
➡ не наполягайте на зоровому контакті;
➡ звертайтеся до людини, а не до особи супроводу;
➡ давайте більше часу на відповідь;
➡ не домислюйте, не договорюйте фрази за людину;
➡ за потреби, використовуйте малюнки та піктограми;
➡ використовуйте тексти у форматі легкого читання.